• 1
  • 2
  • 3
  • 4

В самому центрі м. Охтирка на широкій площі майже 200 років тому назад красувався Собор Успіння Божої Матері. Тепер цього собору немає, він був зруйнований, а із цегли побудували будинки по вулиці Фрунзе. За історичними документами Успенський храм вважається побудованим ще в 1666 році. Як і всі споруди того часу, він був дерев’яним. Кам’яний храм побудований був у 1738 році Охтирським полковником і бригадиром Олексієм Леонтійовичом Лесевицьким, того ж року він був і освячений.

Це був величний двох поверховий козацький собор із дзвіницею, який стояв на правому березі р. Охтирки, і його було видно звідусіль, про що свідчать фотографії, які збереглися з тих часів.

Це була перша кам’яна споруда міста, до цього наказом Петра І заборонялося кам’яне будівництво. «Успенський храм згодом часто брали за зразок. Мистецькі концепції споруди по-своєму інтерпретували ті, хто будував Межиріцький собор, Покровську церкву в тій же Охтирці, а також Козелецький собор. До речі Бернард Меретин у тому ж плані вирішив дев’ятидільний план храму Святого Юра у Львові. Отже, протилежні, здавалося б, ланки української архітектури зімкнулися в один ланцюг» (Логвин Г. Н. «По Україні: старовинні мистецькі пам’ятки». - К.: Мистецтво, 1968-с. 418). Видатний український архітектор І. Г. Григорович-Барський за взірець при будівництві Покровської церкви (1766-1772 рр.) в Києві, собору Різдва Богородиці (1752-1763 рр.) в Козельці Чернігівської області та Михайлівської церкви (1725-1781 рр.) в смт. Вороніж Сумської області, приймав Успенську церкву в Охтирці.

До освячення в 1768 році нового кам’яного Покровського собору, Успенська церква була соборною.

Після революції в теплій церкві розмістилася Успенська парафія Української Автокефальної Православної Церкви, яка стала центром Охтирської УАПЦ. У жительки нашого міста Ніни Пилипівни Волчинської є фотографія з написом «Трапеза убогих на храмове свято Успенської автокефальної парафії Св. Успіння в м. Охтирці. 15 серпня 1929 р.», навіть відоме прізвище фотографа М. Т. Гончаренко

Протягом 30-х років (1937 р.) всіх священиків і багатьох прихожан забрав так званий «чорний воронок», а в 1939 році знесли і церкву. Уже після війни на місці де стояв Святий Престол, осквернивши святиню, богохульники поставили пам’ятник В. І. Леніну, а в 70-х роках зруйнували і дзвіницю.

Справжнім архітектурним дивом була дзвіниця Успенської церкви. Вона стояла на південь від храму на самому краю рукотворного пагорба, мала чотири яруси і закінчувалася куполом з чотирма трикутними фронтонами по боках споруди. Над куполом розміщувалася витончена маківка з хрестом на високій ніжці. Дзвіниця квадратна в плані зі зрізаними куполами. Побудована невідомим архітектором в 1874-1880 роках була дороговказом всім подорожнім.

В Охтирці не було пожежної вежі, тому в XX ст. для цього пристосували дзвіницю і від того дано назву їй на довгі роки. З п’яти маленьких віконець під самою маківкою дзвіниці видно було всю Охтирку як на долоні і, коли траплялася пожежа, пожежні спочатку били у дзвони на сполох, а потім дзвонами відраховували номер сотні. Крім пожежників, звуки дзвона чули всі люди і знали, де горить. Після революції в дзвіниці була влаштована водонапірна башта, насос розміщувався тут же неподалік в дворі чоловічої гімназії, а щоб було видно кількість води, у продовгуватих віконечках третього ярусу були розміщені три лампочки. У 50-х роках на місці зруйнованої маківки встановили антену телебачення. А на свята там здіймали червоний прапор. Влада міста не зберегла дзвіницю. Після побудови нової водонапірної башти літом 1970 року дзвіницю було висаджено в повітря. Для того, щоб цегла, яка падатиме, не пошкодила пам’ятник Леніну, його вкрили суцільним риштуванням.

Сам пагорб змінився – він зменшився в 50-ті роки, коли екскаваторами зчистили частину ґрунту для нової головної площі міста. За останньої реконструкції пам’ятника Леніну ще зменшили пагорб. Але залишилися фундаменти дзвіниці та церкви, отож, хоч і засипана церква першого ярусу, можна знайти контури колись величного Успенського собору.

19.10.1994 року за підтримкою тих людей яким не байдужа Українська Православна Церква, вирішили відродити зруйновану святиню. Першим кроком була реєстрація громади Успіння Божої Матері (свідоцтво №265). Це громада, яка приходить молитися у пристосований для Богослужінь будиночок 40-х років, площею (40 м2 і який постійно з великими зусиллями прихожан підтримується в належному стані.

Звичайно в оточенні сімох храмів Московського Патріархату не просто будувати Українську Церкву, але за підтримки міської ради, на сесії від 28.07.2006 року м. Охтирки, передано релігійній громаді Успіння Божої Матері Українській Православній Церкві – Київського Патріархату в оренду на десять років земельну ділянку на площі Леніна де колись була Успенська Церква і на місці якої і досі стоїть пам’ятник Леніну.

На сьогоднішній день відповідно до рішень сесії Охтирської міської ради, рішень міського голови, закінчилися проектні роботи по відродженню Соборного Комплексу і проводяться роботи по початку його будівництва.

Успенский храм (Ахтырка)

Вторым храмом в Ахтырке ныне считается Успенский, бывший до построения Покровского собора

Лета 1666 года августа 29 дня по Государеву Цареву и великого Князя Алексия Михайловича всея России Самодержавца указу околичный и воевода князь Юрий Никитич Боротянский со товарищи дали выпись Ахтырского города соборной церкви протопопу Самуилу Фёдоровичу с отказных книг. Содержание выписки состоит в том, что Ахтырской соборной церкви по указу Царя отведено пахотной земли десятин и сенокос.

Таким образом, Успенский храм в Ахтырке существовал ещё в 1666 году и без сомнения был современен основанию самого города Ахтырки.

Упоминаемый в грамоте протоиерей Самуил Федоров известен ещё по актам 1681 и 1685 годов, в последнем упоминается Ахтырская протопопица вдова Пелагея Самойловская жена и сын её успенский поп Иван Самойлов, по акту 1700 года поповский староста. С 1691 года известен пречестный в Бозе отец Назарей Яковлевич протопоп Ахтырский. После о. Назарея были протоиереями Успенского собора Симеон Садовский 1743 – 1758г.; о. Стефан 1757г.; Иоанн Щербинский 1759 – 1786г. При Покровском соборе были Максим Яновский 1787 – 1806г., Фёдор Щербинский 1812г., Иоанн Чудновский 1835г.

Каменный Успенский храм, освящение которого было в 1738г., построен ахтырским полковником и бригадиром Алексеем Леонтьевичем Лесовицким. Высокие своды храма, опирающиеся на столбах, придают много величия сему храму. В нем три престола в ряд: главный в честь успения Богоматери, южный в честь Воскресения Христова, северный в честь Рождества Христова.

Под нижними сводами храма есть ещё престол во имя Алексея человека Божьего, ангела создателя храма, гроб Алексея Леонтьевича долго стоял в нижнем храме на виду, но в последствии опущен в землю.

Живопись главного иконостаса в греческом вкусе и правильная, дышит жизнью и величием, это работа украинского художника известного по преданиям под именем Владимира. По бумагам Консистории видно, что живописный мастер и сын живописца, уроженец харьковский Владимир Дмитриевич до 1734г. жил Харькове, после того до 1744г. в Печерской Лавре и в Свинском монастыре, а в 1744г. до 1747г., затем указом 8 января 1747г. согласно с Высочайшею волей Синод предписал дать ему по его желанию причётническое место при Харьковской Рождественской церкви для его покоя и пропитания.

Ныне Успенский храм хотя и требует возобновления, но, к сожалению, недостаток средств не позволяет исправить в нем все в надлежащем виде.

Достойны внимания три евангелия; одно с изображением Успения Богоматери в 1707г.; другое в серебряных досках 1744г. пожертвованное 1747г. Наталией Лисовецкой; третья 1732г. книжка благодарных пений.

Історія зруйнованого Охтирського собору
Історія зруйнованого Охтирського собору
Історія зруйнованого Охтирського собору
Старий собор з дзвіницею
Історія зруйнованого Охтирського собору
Історія зруйнованого Охтирського собору
Історія зруйнованого Охтирського собору
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter